23 жовтня 2024 року, в день пам’яті святого апостола Якова, брата Господнього за плоттю, з благословення Блаженнійшого Митрополита Епіфанія намісник Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря архієпископ Вишгородський Агапіт очолив Божественну літургію за чином святого апостола Якова у Михайлівському соборі обителі.
Його Високопреосвященству співслужили ректор Київської православної богословської академії протоієрей Олександр Трофимлюк, викладачі академії та братія монастиря.
За богослужінням молилися викладачі та студенти духовної школи та парафіяни монастиря.
За традицією всі присутні у храмі приступили до Святого Причастя, яке відбувається за допомогою відокремленого Тіла і Крові Христової. Під час причащання віруючих Пречистим Тілом з дискоса єпископ або ж священик говорить: «Тіло Христове», мирянин відповідає: «Амінь», а потім дає пити чашу, кажучи: «Кров Христова, чаша життя. Амінь».
На завершення архієпископ Агапіт подякував присутнім за спільну молитву, привітав усіх зі святом та висловив бажання щоби звершення Божественної літургії за чином святого апостола Якова стало доброю традицією на подальші роки.
***
Чин Літургії Єрусалимського типу, за переданням складений ап. Яковом, братом Господнім і першим єпископом Єрусалиму. Багато хто з літургістів вважає, що Літургія Василія Великого та Іоана Золотоустого є послідовним скороченням Літургії апостола Якова.
Під час цього Богослужіння миряни, як і священнослужителі, причащаються Тіла і Крові Христової роздільно, по давньому звичаю, як було прийнято до VI-го Вселенського Собору: спочатку священнослужитель вкладає в уста причаснику частицю Тіла Христового з дискосу, потім інший священик подає причаснику з чаші Кров Христову.
Відмінність цієї літургії ще в тому, що більшість молитов читається вголос, а не про себе, як на літургії Івана Золотоустого, Василія Великого чи Напередосвячених Дарів. Під час Богослужіння єктенії і Святе Письмо читається дияконом обличчям до народу, а не до престолу, крім «Апостола» і Євангелії читається також Старий Завіт, а замість «Херувимської пісні» на Великому вході співається «Нехай мовчить всяка плоть…».
Під час Літургії відбуваються поминання священнослужителем усієї Церкви – усієї Спільноти – видимої та невидимої (прославленої, воюючої та терплячої), тобто поминання всіх членів Церкви – охрещених, ангелів та всіх прославлених святих. Люди під час цих поминань (молінь) співають постійно, повторюючи: «Пом’яни, Господи Боже наш».
Ця Літургія народилася в самій колисці християнства, в єрусалимській первісній спільноті, на Святій Горі, в лоні матері всіх християнських Церков. Вона дозволяє нам глибоко відчути живий зв’язок з Єрусалимом, кожного разу по-новому пережити духовну та історичну єдність з нерозділеним християнством перших століть. Виразність молитов Літургії апостола Якова воскрешає живу віру перших християн. Час, здається, повертається назад, і звернення на Літургії до святих отців древньої Церкви, майже сучасників цього богослужіння, оживляє відчуття близькості до них та єднання з ними у Христі.
