7 січня Православна Церква святкує величне свято — Різдво Христове. Різдво Христове — одна з найбільших подій Священної історії. Щоб зрозуміти, відчути це, необхідно відвернутися, по можливості, від усього життєвого, суєтного, дати духу, душі хоча б якоюсь мірою звільнитися від тиску плоті. До духовного торжества необхідно підготуватися. І такою підготовкою стає піст — час помірності в їжі, віддалення від розваг, земних задоволень, час покаяння.

Саме 28 листопада розпочинається Різдвяний піст, який триває до самого свята Різдва Христового. Різдвяний піст за тривалістю майже дорівнює Великому поста, але менш суворий.

Головна мета посту, встановленого ще в ранні століття християнства, — духовне очищення людини. Тому піст — це відмова не тільки від тваринної їжі, але і від гріховних думок, згубних пристрастей і звичок, для того, щоб можна було з чистим серцем зустріти свято Різдва.

Якщо немає ніякого свята, то в понеділок, середу та п’ятницю можна вживати рослинну їжу без олії, а у вівторок і четвер — з олією, у суботу ж і неділю аж до 2 січня до них додається риба.

Крім того, риба дозволяється й у великі свята — Введення в храм Пресвятої Богородиці (4 грудня), день святителя Миколая Чудотворця (19 грудня), а також у дні пам'яті деяких святих — апостолів Матфея (29 листопада), Андрія Первозванного (13 грудня) і князя Олександра Невського (6 грудня).

Суворість посту посилюється в останній тиждень перед Різдвом, максимально строгий піст припадає на Святвечір — 6 січня.

Установлення Різдвяного посту, як і інших багатоденних постів, припадає на давні християнські часи. Уже з IV століття святий Амвросій Медіоланський і блаженний Августин згадують у своїх творах Різдвяний піст. У V столітті про давність Різдвяного посту писав святий Лев Великий, Римський єпископ.

Спочатку Різдвяний піст у різних християн мав неоднакову тривалість: від семи днів і більше. На соборі 1166 року, що відбувся за Константинопольського Патріарха Луки та візантійського імператора Мануїла, було прийнято постанову для всіх християн дотримуватися посту протягом сорока днів перед великим святом Різдва Христового.

Різдвяний піст припадає на зимовий час. Він призначений для освячення четвертої пори року таємничим оновленням духовної єдності з Богом і підготовкою до святкування Різдва Христового. Святитель Лев Великий пише: «Саме утримання символізує чотири пори року, щоб… ми зрозуміли, що постійно маємо потребу в очищенні, та що при життєвій розсіяності нам завжди потрібно намагатися постом і милостинею викорінювати гріх, який примножується тлінністю плоті й нечистотою бажань». Різдвяний піст — це наша з вами жертва Богу за зібраний урожай та плоди землі, які Він нам дав. «Як Господь ущедрив нас плодами землі, — пише святитель, — так і ми під час цього посту повинні бути щедрими до бідних».

Святий Іоан Золотоустий, розмірковуючи про піст, казав: «Не кажи мені, скільки ти днів постився, не їв того чи іншого, не пив вина. Але скажи мені: чи ти став з гнівливого — тихим, з жорстокого — добрим? Якщо ти наповнений злістю, то навіщо тобі виснажувати своє тіло, яке й так виснажується? Якщо всередині тебе панують заздрість і користолюбство, яка користь у тому, що ти п’єш воду, а не вино? Ти постиш? Доведи мені це своїми ділами. Якщо ти побачиш жебрака, подай милостиню. Якщо побачиш ворога, примирись. Якщо побачиш свого друга щасливим, не заздри».

Піст тілесний без посту духовного нічого не приносить для спасіння душі, а навіть навпаки, може бути духовно шкідливим. Трапляється це тоді, коли людина, утримуючись від їжі, сповнюється відчуттям власної зверхності від усвідомлення того, що вона постить.

Справжній піст пов’язаний з молитвою, покаянням і утриманням від пристрастей і пороків, викоріненням злих справ, прощенням образ. Піст — не мета, а засіб упокорити свою плоть і очиститися від гріхів. Без молитви і покаяння піст стає всього лиш дієтою. Сутність посту виражена в церковній пісні: «Постуючи від їжі, душе моя, і не очищаючись від пристрастей, марно втішаєшся невживанням (їжі), бо якщо піст не принесе тобі виправлення, то ти будеш зненавиджена Богом, як фальшива, та станеш подібною до злих демонів, що ніколи не їдять».

Чи потрібно взагалі християнам постити? Так, потрібно. Сам Господь Ісус Христос освятив піст власним прикладом, коли протягом 40 днів і ночей, проводячи час у молитві та в пості, готував Себе до суспільного служіння родові людському. І під час Свого служіння Він не раз вказував Своїм послідовникам на необхідність посту. В промові про хворих, які страждали на біснування, він сказав: «Цей рід виганяється молитвою і постом» (Мф. 17: 21). За прикладом Спасителя і апостоли вважали піст необхідним для спасіння душі. Апостол Павло, перераховуючи свої подвиги, згадує про піст: «В усьому показуймо себе як служителі Божі, у великому терпінні … у трудах, у неспанні, в постах» (2 Кор. 6:4–5). Отже, піст необхідний для кожного християнина: він зміцнює здоров’я тіла і очищає душу, спрямовує до Бога всю людину.

«Ти постиш? Насить голодних, напій спраглих, відвідай хворих, не забудь ув’язнених у темниці, пожалій змучених, утіш скорбних і плачучих; будь милосердним, лагідним, добрим, тихим, довготерпеливим, співчутливим, незлопам’ятним, побожним, щирим, благочестивим, щоб Бог прийняв піст твій і в достатку дарував плоди покаяння».