Ваша Святосте!

Преосвященнійші владики!

Дорогі у Христі брати і сестри!

В ці хвилини я стою перед Вами, Ваша Святосте і богомудрі архіпастирі, зі страхом і трепетом роздумую над тим, як міг на мене недостойного випасти жереб архієрейського служіння? Навіть страшно помислити про те, що можу не справитися з покладеним на мене обов’язком, який кличе до служіння у сані єпископа. Але маю безмежну надію на слова Ісусові, які Він сказав своїм ученикам: «…Неможливе це людям, — та можливе все Богові …» (Мф. 19. 26) Тому, уповаючи тільки на Боже милосердя, маючи перед очима приклади Святих Апостолів, які покинули усе, йдучи за покликом Христовим, та беззаперечний приклад покірності Пресвятої Богородиці, можу промовити Вам тільки одне: «Ось я раб Божий – нехай буде мені за словом та благословенням Вашим». Усвідомлюючи усі труднощі та важливість архієрейського служіння не можу покладатися тільки на свої немічні сили, але, пам’ятаючи слова Христові: «Хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого» (Лк. 9, 62), лише взиваю до Господа: «Нехай буде воля Твоя».

Пригадується мені, який страх і трепет огорнув мене тоді, коли я майже 14 років тому в академічному храмі Іоана Богослова Михайлівського Золотоверхого Монастиря з рук блаженної пам’яті єпископа Даниїла, приймав благодать священства. Тоді огортав мене страх і трепет перед незвіданою величчю тієї святині, яку приймаєш, благоговіння перед справою, до якої мав приступити, але не усвідомлення того, які труднощі і випробовування чекають на шляху пастирського служіння. Сьогодні ж після років служіння на парафії, після заглиблення у вир парафіяльних турбот і проблем, після того, як своїм життям доторкнувся до проблем і до радостей, розумію і цілком усвідомлюю всю відповідальність та висоту єпископського служіння, всі труднощі, які чекають мене на цьому шляху.

З того часу, як Священний синод обрав мене на єпископа, переді мною у роздумах промайнуло все моє життя, яке прожив. Пригадалося мені, як із дитячих років із материнським молоком увібрав я молитовний дух, як бабуся прививала мені любов до храму. Пам’ятаю, що мене завжди тягнуло до нашого парафіяльного священика митр. прот. Андрія Яцківа. Там у невимушеній обстановці та в розмовах на різні теми поступово входила в моє серце думка про те, що я без служіння в Церкві просто не зможу жити. І коли постав вибір я обрав тільки одне – навчання у семінарії. Любов до служіння та бажання зробити хоч якусь користь нашій Церкві привела мене на сумську землю. Там з батьківською любов’ю прийняв мене керуючий єпархією – нині Високопреосвященнійший Михаїл (Зінкевич). Приклад його любові до молитви та до богослужіння остаточно вкоренив в моєму серці бажання служити Богові у чернецтві.

Я вдячний владиці Михаїлу за те, що повірив у мене та довірив управління парафією Різдва Пресвятої Богородиці у м. Суми. Я вдячний блаженної пам’яті єпископу Флавіану, який навчив мене вести діловодство в єпархіальному управлінні та довірив мені управління благочинням Сумського району. Я вдячний Преосвященнійшому єпископу Мефодію за те, що довірив мені очі і вуха Сумської єпархії, призначивши мене прес-секретарем. Я особливо вдячний наміснику Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря єпископу Агапіту, який прийняв мене під своє начало і як люблячий батько дав мені те, чого я, перебуваючи на парафії, сам ніколи б не осягнув – життя в монашій спільноті. Я безмежно вдячний Вам, Ваша Святосте, що дозволили мені, хоча і не багато часу, працювати під Вашим керівництвом і це є мій найбільший духовний і практичний досвід який я отримав. Тепер розумію, що в моєму покликанні до архієрейського служіння був тільки промисел Божий, який поступово готував мене Вашою, Святійший Владико і богомудрі архіпастирі, життєвою мудрістю і прикладами доброчесного і подвижницького життя.

Зі страхом та усвідомленням своєї негідності можу тільки укріплюватися словами, які сказав Господь святому апостолу: «Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила моя виявляється в немочі». А в іншому місці Христос настановляє апостолів: «Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в Ім’я Моє, навчить вас усьому». Тому надіюся, що Дух Святий, що сходить від Отця, а через Вас, архієреї Божі, і на мене недостойного, навчить та зробить мене гідним знаряддям в руках Божих для будівництва Церкви Христової.

Прошу Божої допомоги, та Вашої молитви, Святійший Владико і Вас, богомудрі архіпастирі, моліть за мене всемилостивого Бога, Пресвяту Богородицю і всіх святих, збагатіть мене Вашими мудрими порадами та настановами, в яких я відчуваю особливу потребу в дні мого архієрейського становлення. Благословіть мене в день моєї архієрейської хіротонії, нехай Господь Бог подасть мені через покладання Ваших рук Свою всесильну благодать, яка виправить мої немочі, дасть сили і розуму для гідного пастирського служіння в сані єпископа у славу Божу, на користь Святої Православної Церкви, свого народу та рідної України. Я ж, в свою чергу, з смиренним серцем і чистою душею,  можу тільки одне – повторювати Слова Христові: «Нехай буде воля Твоя».

Амінь