Наприкінці XVII століття до північної стіни Михайлівського Золотоверхого собору був прибудований Варваринський приділ, який у 20-х роках наступного століття зазнав докорінної перебудови. У цьому приділі довгий час зберігалася срібна рака (саркофаг) з мощами Святої Варвари, які передав собору гетьман Іван Мазепа.

   У 1712-1715 рр. київський генерал-губернатор Д. Голіцин, за врятування у монастирі в час моровиці 1710-1711 рр., докорінно перебудував Варваринський приділ Михайлівського собору піднявши стіни на 2/3 від висоти давнього ядра. На його пожертву було влаштовано іконостас вівтаря і дерев'яний різблений балдахін над ракою Cв. Вмц. Варвари. 

Ошатний інтер’єр приділу та високий різьблений іконостас нині відтворений завдяки малюнкам шведа Карла-Петера Мазера. У першій половині XIX століття художник змалював інтер’єри собору. Цим він зробив неоціненну послугу історії та мистецтвознавству. Нинішній приділ Святої Варвари подібний до того, яким він був у XVIII столітті – в період барокового розквіту храму.

      16 грудня 2000 року напередодні свята Св. Варвари у відбудованому соборі освятили новий Варваринський вівтар, у престол якого заклали часточку мощей Великомучениці. В даний час, щонеділі та у великі свята, у приділі Св. Вмч. Варвари звершується рання Божественна літургія, яка розпочинаються о 7 годині ранку.

Поширити у соцмережах: