Храми обителі

Друк

Трапезний храм св. Апостола і Євангелиста Іоанна Богослова

 

Щодо часу збудування трапезного храму в ім'я св. ап. і євангелиста Іоана Богослова достовірних відомостей не має. Різні дослідники не однаково датують її появу. Однак, безсумнівним є те, що вже на початку XVIII ст. кам'яна трапезна існувала.

Сильно постраждала церква у 1904 р. під час великої пожежі. Планували навіть розібрати її і збудувати нову, просторішу за проектом єпархіального архітектора Єрмакова. Та в кінцевому результаті вирішено було провести реставрацію й зберегти старий трапезний храм.

Під час нищення ансамблю Михайлівського Золотоверхого монастиря у 1930 рр., трапезна, яка 1922 р. була перетворена на студентську їдальню збереглась до наших днів. В період Другої Світової війни вона тимчасово була повернута релігійній громаді, яка у 1948-1949 рр. зробила поточний ремонт покрівлі бані й пофарбувала фасади. Після цього, трапезний храм Михайлівського монастиря, використовувався до 1970 рр. як складське приміщення, а пізніше як спортивна зала.

Трапезна в цей час була так спотворена різними перебудовами та занедбана і запущена, що її соромились навіть називати пам'яткою архітектури. Щоби запобігти подальшим зазіханням на територію монастиря, неодхідно було конче реставрувати трапезний храм, й відновити хоча б частково її оточення - мури, браму, господарський льох.

При реставраційних роботах було відновлено фасади, відтворено склепінчасті перекриття, розібрано перебудову 1780 рр., на південному фасаді трапезної зали, зроблено гонтовий дах у формах української ренесансно-барокової архітектури середини XVII - початку XVIII ст., сходи в стіні на горище і т. д.

Після реставрації в трапезному храмі св. ап. і євангелиста Іоана Богослова містився Музей кераміки Державного архітектурно-історичного заповідника “Софійський музей.” У 1991 р. храм було передано релігійній громаді Української Автокефальної Православної Церкви.

Трапезна Михайлівського монастиря, як і аналогічні їй Видубицького в Києві, Троїцького в Чернігові та Густинського монастирів – одноповерхова, форми видовженого прямокутника з вузькою в плані церквою на сході. Церква св. ап. Іоана Богослова – одноярусна, дводільна з восьмигранним підбанником увінчаним низькою шоломуватою банею, яка була позолочена у 1894 р.

Трапезний храм св. ап. і євангелиста Іоана Богослова стає першою відреставрованою будівлею – пам'яткою Михайлівського Золотоверхого монастиря. Він також був одним з перших храмів Києва, після передачі його Церкві в часи перебудови в 1990 рр., де богослужіння велось українською мовою.

З 1991 р – кафедральний собор Української Автокефальної Православної Церкви, а з червня 1992 р. належить Українській Православній Церкві Київського Патріархату.

З відкриттям у 1992 р. в стінах зруйнованого Михайлівського монастиря Київської Духовної Академії і Семінарії трапезна церква св. ап. і євангелиста Іоана Богослова стає академічним храмом Київських духовних шкіл. Тут відбуваються усі святкові богослужіння пов'язані із життям Духовної школи, проходять священичу та дияконську практику молоді священослужителі, лунають величні піснеспіви академічного хору. Від усього цього старенький храм омолодів і тільки забілені розписи нагадують про недавнє минуле цієї визначної пам'ятки Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря та унікальної святині усього українського народу.

Отже, трапезний монастирський храм, подібно до свого покровителя святого апостола і євангелиста Іоана Богослова який будучи наймолодшим за усіх учнів Христових прожив найдовше й упокоївся у глибокій старості, вистояв лихолітні часи комуністичного терору й гоніння на Церкву й усе що із цим пов'язане, є живим свідком для майбутніх поколінь та місцем де моляться й набувають богослужбового досвіду майбутні пастирі Української Православної Церкви.